Арабат-инфо

Продовжуючи тему молодих людей, я підсвідомо думаю про людей, молодших за мене, зокрема своїх учнів. В них я бачу велетенський потенціал та безмежні можливості. Я вірю, що кожен з них буде мати все, що забажає, та зможе стати ким-завгодно, якщо буде працювати для реалізації своїх мрій.

Проте є одна молода людина, яка надихає мене як ніхто інший, яка вселяє віру в те, що в України буде яскраве майбутнє, яка змушує повернутися додому і працювати тут з дітьми, а не шукати легшого життя закордоном. Кожного разу, коли ми бачимось, вона каже, що дуже вдячна мені за мою допомогу у навчанні, дружбу та життєві дороговкази. А я в свою чергу кожного разу наголошую на тому, що кожен сам вирішує свою долю, і вона всього досягла і ще багато чого досягне лише завдяки власним старанням, наполегливій праці, гострому розуму та нескінченному ентузіазму.

Але давайте по порядку. Мені здається, це було вже більше 5 років назад, коли до мене привели двох дівчаток - сестричок десь 10-11 років, мама яких дуже хотіла, щоб вони здобули гарну освіту. Вона попросила перевірити, чи знають вони хоч щось з англійської та чи є у них до цього здібності. Дівчата були дуже сором'язливі та боялися говорити. Хоча після того, як я поставила декілька запитань, одразу було видно, як у молодшої дівчинки загорілися очі і вона дуже старалась відповідати, хоч знала й небагато. Дівчинку звали Надя. На той час я рідко бувала у батьків, лише час від часу у невеликих відпустках, тому коли мене попросили займатися з цією дитиною, я не могла приділити їй достатньо часу. Тим не менш, вони хапались за будь-яку можливість, завжди питали у мами, коли я приїду, та дуже на мене чекали. Я відшукала свої шкільні підручники та почала вчити так, як колись вчили мене: із самого початку - з правильної англійської вимови. Я зрозуміла, що у Наді дійсно чудові здібності та шалене бажання знати іноземні мови. Вона дуже уважно слухала та миттєво засвоювала матеріал. Скільки б завдань я їй не давала, вона завжди раділа: чим більше - тим краще. Адже паузи між нашими заняттями були від декількох місяців до декількох років.

Коли я повернулась в Україну на більш-менш постійне проживання у 2015 році, Надіна мама одразу прийшла до нас. У мене була грудна дитина, я була дуже втомлена і не налаштована на заняття. Плюс, не буду приховувати, фінансова складова питання мене не дуже приваблювала: ціни на викладання у Щасливцеве дуже відрізняються від шанхайських. Проте коли я почула: "Вона так хоче займатися і так на вас чекала!" я згадала, яка це працьовита дитина і наскільки приємно відчувати віддачу та результати роботи, тому й погодилась. Хоча й своєрідна плата за навчання у нас теж була: кожні декілька уроків ми перераховули невелику суму грошей у благодійний фонд "Таблеточки". Наді дуже сподобалась ця ідея, і згодом вона почала у них на сайті замовляти собі зошити та інші речі, підтримуючи таким чином онкохворих дітей.

Восени 2015го я знову поїхала в Китай і повернулась весною 2016го. Ми продовжили навчання, почали вчити китайську. До речі, Надя - перша і на даний момент остання людина в Генічеському районі, яка попросила мене навчити її китайської. Влітку ми разом вирішили проводити акцію від фонда "Таблеточки" під назвою "День лимонаду". Ідея цієї акції полягає у тому, щоб приготувати і продавати домашній лимонад спекотного літнього дня, а виручені кошти віддати на благодійність. Ми готувались десь тиждень: чавили лимони і робили лимонно-цукровий концентрат, морозили лід, готували воду. Біля дому поставили палатку з лимонадом і торгували весь день. Навіть носили лимонад по пляжу. Сказати, що наші люди не зрозуміли цю акцію - не сказати нічого... Проте ми не занепали духом, адже нас підтримало багато родичів та друзів. І головне, Надя з втомленою посмішкою сказала, що наступного року теж обов'язково будемо проводити акцію і все вийде.

У восьмому класі Наді сказали, що вона поїде на районну олімпіаду з англійської у Генічеськ. На моє питання, чи її в школі якось готують до олімпіади, відповіла - ні. Тоді я скачала завдання з інтернету і ми почали кожен день готуватися ( у нас було 5 днів). На олімпіаді з 11 дітей відповідати усно погодилось 4. Надя зайняла третє місце. Хоча через півроку вона з першого іспиту з англійської вступила у Херсонський ліцей Херсонської обласної ради. Вона вчиться там вже більше півроку. Перший семестр Надя закінчила однією з двох відмінників на потоці у 150 дітей (в ліцеї п'ять 9их класів по 30 дітей). І цього року вона зайняла друге місце на ОБЛАСНІЙ олімпіаді з англійської мови.

Надя Гайслер - це моя гордість, це моя радість, це моє натхнення, це моя Надія...

Текст та фото Анна Бондар